(за матеріалами Державного архіву Сумської області)
У Державному архіві Сумської області серед великої кількості документів зберігається фонд, тісно пов'язаний з історичним минулим Путивльщини. Він містить 506 справ Путивльського повітового суду за 1770-1867 рр. Цікавим є те, що 488 з них відносяться до XVIII ст. і лише 18 - до XIX ст. Переважна більшість справ - цивільні та кримінальні, які розглядалися у вищезгаданому суді. Всі документи на сьогодні не використовувалися в роботах дослідників.
Виробництво частини справ, які знаходяться у фонді (з 1 по 25) розпочате ще в Путивльській воєводській канцелярії, а закінчене вже в Путивльському повітовому суді (такі суди існували з 1780 р. і були першою судовою інстанцією для вирішення кримінальних та цивільних справ на території повіту).
Практично всі справи так чи інакше пов'язані з такою категорією населення, як поміщики, дворяни, однодворці. Річ у тім, що повітовий суд - це суд становий, тобто він служив для розгляду тяжб місцевого дворянства і складався із судді та двох засідателів, які обиралися теж із дворян цього повіту. Цей факт робить матеріали фонду більш вузькоспрямованими за тематикою, що відкриває можливість розглянути відносини однієї певної верстви населення - в даному випадку дворянського стану.
При вивченні таких відносин складається досить цілісна картина життя провінційного дворянства Російської імперії на прикладі дворян-поміщиків Путивльського повіту. Окрім цього, справи, що увійшли до даного фонду, їхній характер, дають змогу повною мірою зрозуміти функції таких судово-адміністративних установ, як повітові суди, діяльність яких на сьогодні є недостатньо дослідженою. При зовнішній відокремленості від адміністрації та поліції, ці суди прямо залежали від намісників, губернаторів, поліцейських органів. У даному випадку на прикладі документів Путивльського повітового суду ми можемо скласти уявлення про характер діяльності повітових судів від моменту їх створення і до кінця XVIII ст.
Умовно фондові матеріали можна поділити на декілька категорій. Перш за все - спадкові та інші майнові тяжби поміщиків. Це найбільша за кількістю справ категорія (понад 250 справ). До неї увійшли матеріали про спірні поміщицькі земельні угіддя, справи, пов'язані з купівлею-продажем кріпаків або з урегулюванням спадкових відносин, та інші. Викликає інтерес справа про уточнення родинних стосунків льговських поміщиків Арсеньєвих [1]. Це прізвище тісно пов'язане з історією не тільки Путивльщини, а й Сумщини в цілому. До даної справи додається також копія родовідного дерева сім'ї Левшиних-Арсеньєвих - однієї з гілок родини Арсеньєвих.
Характерною для даної категорії є також справа про тяжбу поміщиків Щокіних, Бурого І.М. та інш. з княгинею Барятинською К.П. за землі в пустощі Володино Поле [2]. Тяжба тривала відносно недовго - 2 роки (з 1794 по 1796). але кількість документів по ній значна - 268 аркушів рішень, указів, скарг тощо. За рішенням Катерини II законними володарями спірної землі визнавалися поміщики Щокіни, а Катерина Петрівна Барятинська, уроджена принцеса Фонголштейнбек, повинна була відмовитися від своїх претензій [3].
Є й інші справи про тяжби між поміщиками. Наприклад, тяжба поміщиків Курдюмова С.Г., Воропанова Я.Є., Горобцова І.І. та інш. за спадкове майно, що залишилося після смерті Григорія Козьмича Каркова [4]. Ця справа вирішувалася з 1771 по 1794 р., але найцікавішим у ній є наявність описів маєтностей окремих поміщиків Путивльського повіту, їхні чолобитні до імператриці для рішень на їхню користь питань про спадщину. До неї додаються три родинні схеми путивльських поміщиків, з яких видно, що багато з них перебували у родинних стосунках (Каркови, Черепови, Курдюмови, Воропанови, Шечкови, Курносови, Масалітінови тощо).
Інша справа про тяжбу поміщиків Головленкової У.С., Дурової М.І., Титова В. [5], в якій вирішується питання про збереження прав на землю після смерті поміщика Головленкова його малолітньою дочкою. З цього приводу є рішення царського уряду про призначення опікуна та збереження маєтностей для Головленкової по причині її малолітства. До даної справи додаються описи маєтків Головленкових у с.Шульгино та схема їхнього родоводу [6].
Велика кількість справ пов'язана зі скоєнням різних правопорушень та кримінальних злочинів самими поміщиками, однодворцями або поміщицькими селянами. Подібних справ у фонді налічується близько 200. В них зберігається інформація про скоєні злочини (вбивства, грабежі, крадіжки тощо), нещасні випадки, про біглих та безпаспортних селян і навіть декілька фактів про захоплення селянами поміщицьких угідь наприкінці XVIII ст. Справи даної категорії дають можливість дослідити криміногенну та психологічну атмосферу в Путивльському повіті в кінці XVIII ст. і частково у XIX ст. Це, в свою чергу, дає змогу більш повно та об'єктивно відчути і зрозуміти ту епоху, політичні та громадські процеси, що відбувалися в провінціях Російської імперії. Як приклади можна навести документи про вбивство проїжджими корчемниками служителів Крупецької питної контори Красножонова та Воротинцева в 1780 р. [7], про померлого соцького с.Ломакине Горбунова Г.Д. після побиття його священиком у 1781 р. [8], про вбивство отамана Неводниченка М. в с.Чаплище селянином Демехіним С. у 1782 р. [9].
Ці справи викликають інтерес тому, що до урядових рішень по них, що надсилалися до Путивльського повітового суду, додаються посилання на різні статті кримінального законодавства. Причому, якщо кримінальна справа, наприклад, про вбивство, то цитовані статті із закону стосуються лише вбивства, але при цьому висвітлюють різні варіанти скоєння такого злочину - в бійці, сп'яну, з необережності, обороняючись чи зі злим умислом. Таким чином, на місці суд може, користуючись цими статтями, винести більш об'єктивне рішення по справі. Це дуже важливо, тим більше, що судді повітових судів не були спеціально підготовленими для виконання таких обов'язків і посилання на закони полегшували їхню роботу.
Окрему категорію справ складають копії урядових указів, і указів намісницького та губернського правлінь, верхнього земського суду, губернських судових палат (понад 20 справ). Такі документи дозволяють розглядати діяльність Путивльського повітового суду в контексті політичного і громадського життя всієї імперії. Всі вони досить великі за обсягом. Наприклад, укази Бєлгородської губернської канцелярії, Курського намісницького правління, прислані до воєводської канцелярії (з 1780 р. - повітового суду) для відома та виконання за 1779-1782 рр. [10] або за 1780 р. [11].
Такі справи, як правило, складаються з урядових указів, рапортів від повітового суду про отримання розпоряджень і вказівок від вищих інстанцій, про ознайомлення з ними. Всі фондові матеріали складаються з рукописних документів, але в справах даної категорії інколи зустрічаються вже друковані типографські матеріали (це, як правило, загальнодержавні укази Катерини II). Прикладами можуть послужити друкований «Указ нашему Сенату» [12], указ імператриці про проведення межування спочатку в Воронезькій провінції, а потім в інших провінціях тієї губернії «под ведомством и управлением учрежденной в Харькове Слободской межевой конторы» від 14 грудня 1776 р. [13], указ Катерини II про відміну покарання для тих, хто втік від своїх поміщиків, домівок, військових частин або за межі держави і повернуться назад протягом року, а до віддаленіших місць протягом двох років [14]. Останнім указом імператриця вибачала не тільки втечу, ае й «в других преступлениях ими содеянных, кроме смертных убийств» [15].
Документи фонду подають інформацію про стан справ у Путивльському повітовому суді за різні періоди. Наприклад, указ від 20 квітня 1780 р., в якому йдеться про те, що в Курську та інших містах Курського намісництва в повітових судах не всі ще справи розібрані та описані. А тому в усіх містах, де в архівах «есть дела неразобранныее и неописанные уездным, нижним земским судам и расправам» [16] для швидшого розбору таких справ призначати у вільний час людей. Догляд за цим покладався на городничих та повітових суддів. До цього та подібних документів часто додаються відомості про стан справ у путивльських повітовому суді, нижньому земському суді, магістраті, городничому правлінні тощо.
З цих відомостей видно, що найбільша кількість невирішених справ відноситься до чолобитних (були ще справи «татинні», кримінальні, «інтересні», але вони вирішувалися більшою мірою). Наприклад, на кінець квітня 1780 року «інтересних» справ у Путивльському повітовому суді було вирішено 21, а невирішених не було; кримінальних вирішено - 2, не вирішено - 0; «татинних» вирішено - 1, не вирішено - 0; чолобитних вирішено - 7, не вирішено - 21 [17].
Серед цієї категорії матеріалів, крім розпоряджень, указів, документів судового виробництва, різних відомостей та звітів, інколи зустрічається інформація іншого характеру. Так, наприклад, зустрічаємо копію листа графу П.О.Румянцеву-Задунайському від Катерини II, датованого 12 січня 1780 р. Фактично - це лист-подяка за вклад у проведення адміністративних перетворень на місцях, у даному випадку - відкриття Курського намісництва. Окрім слів удячності графу, імператриця передавала свою подяку місцевому дворянству, «всем духовным и мирским чинам» за допомогу в цій справі [18].
Також близько 30 справ фонду містять певну інформацію про деякі промислові підприємства Путивльського повіту, про сплати різних зборів, про підряди. Частина документів (близько 10) стосується рекрутських наборів, солдатів. Справи про сплати різних зборів та податків надають інформацію про економічну ситуацію в Путивльському повіті. Матеріали про казенні оброчні млини, що поступили із Слобідської Української губернії у відомство Курської губернії у 1798 р. [19], про надання в Камер-колегію відомостей про питні збори за 1771 р. [20] та інші містять у собі дані по повіту.
Сюди додаються інструкції про те, як треба розподіляти кошти з усіх зборів на різні потреби (наприклад ремонти доріг, мостів тощо), порядок пересилання грошей до казни. Тут є і конкретна інформація про кількість коштів, які відправлялися до Москви за різні терміни часу. Приміром, за період з січня по жовтень 1771 року з питних зборів до Москви з Путивля було відправлено 2362 рублі 61 копійка з чвертю [21].
Зацікавленість викликають справи, які стосуються рекрутських наборів у Путивльському повіті. З цього приводу зустрічається друкований указ 1780 р., в якому сказано «Именным Ея Императорского Величества указом данным Сенату 3 числа сего Сентября повелено: для укомплектования войск Ея Императорского Величества во всем на точном оснований указа, данного Ея Величеством 19 сентября 1776 года, собрать со всего Государства с пяти сот душ одного рекрута, и начать оный набор с будущего Ноября 1 числа ныне текущего года...» [22].
З таких матеріалів видно, що поміщики не хотіли віддавати своїх селян у війська. Про це свідчить повідомлення «председателя Путивльского дворянства секунд-майора Лодыгина Путивльскому уездному суду» про пасивність дворян у виконанні урядового указу про рекрутський набір з проханням розсудити, у кого із них забирати селян у рекрути [23]. Сюди додаються списки всіх власників кріпосних селян Путивльського повіту. Ці списки мають для дослідників важливе значення, бо подають конкретну інформацію про кількість як поміщиків повіту, так і закріпачених селян.
Найбільший подібний список (на І 15 аркушах) стосується рекрутського набору 1780 р. [24]. У ньому перелічені понад 330 поміщиків з кількістю кріпаків, що їм належали (всього - 8809). Причому в ньому зазначено, що «Путивльской ее светлости ордена святой Екатерины кавалера принцеси Екатерины Петровны Фонголштейнбек супруги его сиятельства господина генерал-порутчика и кавалера князя Ивана Сергеевича Барятинского - 3888 душ» [25], тобто 44 відсоткам загальної кількості кріпаків, а всім іншим поміщикам разом належить 4921 кріпосний селянин (56 відсотків). З цих списків видно, хто з поміщиків був найбільшим власником.
Матеріали фонду містять також велику кількість інформації про конкретних осіб даного регіону. Лише в описі справ за 1770-1793 рр. зустрічаємо близько 400 різних прізвищ жителів Путивльщини. Переважна більшість - це однодворці та дворяни-поміщики, серед яких є досить відомі: Курдюмови, Барятинські, Неплюєви, Львови, Вощиніни, Константинови, Головленкови, Шечкови, Каркови, Черепови, Воропанови, Маркови, Юденкови, Титови, Бурі, Масалітінови, Антикови та багато інших. У текстах документів згадується велика кількість людей, які жили на Путивльщині та залишили слід в історії краю.
Матеріали фонду Путивльського повітового суду формують досить чітке уявлення про функції повітових судів. Окрім цього, справи даного фонду являють собою цінне джерело до вивчення побуту та повітового суспільства наприкінці XVIII ст., взаємовідносин таких верств, як поміщики, однодворці, чиновники, кріпосні селяни. Отже фонд має велике значення для вивчення історичного минулого Путивльщини, а також певних відносин у Російській імперії, особливо кінця XVIII ст.
Джерела та література
1. Державний архів Сумської області - Ф.449 - Оп.1 - Спр.94 - Арк.1-13.
2. Там само. - Спр.378. - Арк. 1-268.
3. Там само. - Арк.261.
4. Там само. - Спр.2. - Арк. 1-256.
5. Там само. - Спр.4. - Арк.1-162.
6. Там само. - Арк.62.
7. Там само. - Спр.69. - Арк.1-283.
8. Там само. - Спр.73. - Арк.1-30.
9. Там само. - Спр.106. - Арк.1-76.
10.Там само. - Спр.12. - Арк. 1-148.
11.Там само. - Спр.26. - Арк.1-193.
12.Там само. - Арк.50-52.
13.Там само. - Арк.151.
14.Там само. - Арк.167-168.
15.Там само. - Арк. 167.
16.Там само. - Спр.12 - Арк.42.
17.Там само. - Арк.44.
18.Там само. - Спр.26. - Арк. 17.
19.Там само. - Спр.459. - Арк. 1-12.
20.Там само. - Спр.3 - Арк.1-17.
21.Там само. - Арк.7.
22.Там само. - Спр.63. - Арк.7.
23.Там само. - Арк.53-54.
24.Там само. - Арк.65-79.
25.Там само. - Арк.65.
Дегтярьов Сергій Іванович – кандидат історичних наук,
старший викладач кафедри історії Сумського державного університету
