У західній частині Путивля велично підноситься над навколишніми будівлями церква Миколи Великоріцького – пам`ятка архітектури, яка поєднує кращі традиції українського бароко з раннім класицизмом. Храм недарма називають архітектурною перлиною. За словами відомого українського архітектора В.В. Вечерського, «в образі цієї церкви втілилися традиції української народної архітектури, вона є видатною пам’яткою пізнього етапу розвитку стилю українського Відродження». Збудовано її в 1735-1770 рр. на кошти жителів Путивля – заможних українських козаків. За планувальною структурою помітно наслідування дерев`яного храмового будівництва. Церква одноверха, тридільна, має форму нефа (човна), бо дзвіниця, бабинець, центральна частина (нава), вівтар розміщені послідовно. Квадратна у плані нава завершується восьмигранним шатровим покриттям з трьома заломами. Храм двоярусний. У першому ярусі містилася так звана тепла церква Миколи Великоріцького, у другому – церква Введення Пресвятої Богородиці. Десятки років церкву називали Козацькою через помилкове визначення назви відомим українським архітектором Г. Логвіним.
Архітектурно-пластичне вирішення храму стримане, але виразне. Майстер тонко зважив особливості зорового сприйняття архітектури: вікна першого ярусу оздоблені витонченими наличниками з фігурними розірваними фронтончиками. Вікна, розташовані вище людського зросту, не мають ніякого оздоблення. У інтер`єрі храм був прикрашений чудовим живописом по мокрому левкасу (спеціальному грунті). На жаль, розпис майже втрачено.
Нині церква Миколи Великоріцького діюча. Богослужіння у храмі відправляють священики Мовчанського монастиря.
- Церква Миколи Козацького
