Урочище Городок займає особливе місце серед пам’яток, пов’язаних з важливими історичними подіями. Саме з цього місця бере свій початок славетна історія давньоруського Путивля, з ним пов’язані яскраві сторінки Путивля середньовічного.
Городок являє собою мисоподібний останець, що знаходиться на правому гористому березі річки Сейм. Висота над дзеркалом річки – близько 90 м. Городище має форму неправильного заоваленого чотирикутника, загальна площа якого складає трохи більше гектара. З півдня, сходу і заходу пагорб має круті схили, а північною частиною примикає до плато, на якому розташовані центральні квартали міста.
Городок у різні часи досліджували археологи М.Г.Халанський, Д.Т.Березовець, В.А.Богусевич, Б.О.Рибаков, О.В.Сухобоков. В результаті багаторічних досліджень з’явилась можливість простежити історію городища від перед державного періоду до часів пізнього середньовіччя.
Перші поселення на Городку вчені відносять до VIII-X ст. Тут існувало городище роменської археологічної культури, яке було адміністративно-культовим центром для навколишніх поселень. В давньоруський період Городок стає ядром м. Путивля, його дитинцем. В XII-XIII ст. Путивль – центр удільного князівства, одне з найважливіших міст Сіверської землі. В цей час Городок оточували масивні дерев’яні стіни зі сторожовими вежами, валом і ровом. У середині дитинця розміщувався княжий двір, церква, господарські і житлові споруди.
Перша письмова згадка про Путивль міститься в Іпатіївському літописі під 1146 роком у зв’язку з міжусобицями князів Ольговичів і Давидовичів Мова іде про облогу міста, яке на той час належало новгород-сіверському князю Святославу Ольговичу. Давидовичей у війні підтримував великий Київський князь Ізяслав Мстиславич. Під час трагічних подій була пограбована церква Вознесіння на Городку. Князі розподілили поміж собою й 700 осіб челяді.
З Городком тісно пов’язані події, оспівані у видатній пам’ятці давньоруської літератури – «Слові о полку Ігоревім». В основу сюжету покладені події невдалого походу новгород-сіверського князя Ігоря Святославича на половців (войовничий кочовий народ, що мешкав у степах Східно-Європейської рівнини і часто турбував спустошливими набігами).
Трагічний результат битви тугою відізвався по всій Русі. Поетичним образом цього суму є найбільш ліричний фрагмент «Слова» – плач Ярославни. Дружина князя Ігоря, знаходячись у Путивлі, оплакує поразку русичів у далекому половецькому степу. Причину поразки невідомий автор вбачає у міжусобних війнах і завадах, що постійно вели руські князі.
Новий період в історії Путивля і його дитинця починається приблизно з XIV ст., коли, перебуваючи у складі Великого князівства Литовського, місто поступово відроджується після монголо-татарського погрому. Найбільшого розвитку Путивль досягає в XVI-XVII ст. Знаходячись у складі Московської держави, він перетворюється в один з найбільших стратегічних і економічних центрів на її південних рубежах. В цей час на Городку розташовувалась подвійна фортеця – Старе, або Верхнє дерев’яне місто, до якого прилягало Нове земляне місто. Як і у давньоруський період, Городок відігравав роль адміністративного центру.
Неприступністю та міццю путивльської фортеці захоплювався сирійський мандрівник і дипломат, ієродиякон Павло Алеппський, який супроводжував у середині XVII століття антіохійського патріарха Макарія в його поїздці до Москви: «Фортеця Путивля велика і гарна, нездоланна і міцна у вищому ступені, висока і міцно влаштована на високій основі, вся наповнена будинками і мешканцями… Усередині неї є інша фортеця, ще сильніша і не доступніша, з баштами, стінами, ровами… ».
В архівах збереглися описи Путивльської цитаделі XVI-XVII ст. На її основі київські дослідники В.В.Вечерський та В.О.Ленченко у 1986 р. розробили проект музеєфікації Городка, поставивши акцент на реконструкцію його пізньосередньовічних укріплень. Він передбачає відтворення в натурі Передніх проїзних воріт, Вістової та Іллінської башт і ділянки кріпосної стіни між ними. Найвища з цих споруд – двадцятисемиметрова Вістова башта з чотирма її ярусами була видна практично з будь якої точки міста.
Територія Городка багата на цікаві історичні знахідки. В центрі городища археологи віднайшли залишки фундаменту і стін давньоруського храму ХІІ-XIII століть. У плінфі (цеглі) храму збереглися клейма князівських цегельних майстерень у вигляді тризубців і двозубців – родових знаків княжої династії Рюриковичів. Ця унікальна археологічна пам’ятка сьогодні засипана землею. В майбутньому планується музеєфікувати рештки храму. Це дасть можливість відвідувачам оглядати залишки архітектурної будівлі давньоруського часу.
Неподалік від плінфи давньоруського храму на Городку археологи знайшли свідчення страшного погрому того часу. В розкопі знайдені численні залишки людських скелетів зі слідами насильницької смерті. Також дослідниками розкопано кілька жител давньоруського та пізньосередньовічного періодів, зокрема, майстерня ремісника, житло художника тощо. Без сумніву, в майбутньому вони стануть цікавими об’єктами туристичного показу.
Городок є пам’яткою археології національного значення. Сьогодні це одне з найчарівніших куточків міста. Територія дитинця задернована, на ній розбито міський парк – улюблене місце відпочинку путивлян і гостей міста. Звідси відкривається мальовнича панорама присеймських висот, на яких велично розкинувся Путивль.
В північній частині городища зберігаються рештки давньоруського валу, яким було оточене укріплення. У південно-східному куті Городка можна побачити паркову скульптуру княгині Ярославни (1982). Вона зі здійнятими вгору руками начебто уособлює в собі жіночу долю, її найкращі риси: вірність, відданість, терплячість. У центрі городища височіє кам’яний хрест (2007), встановлений на місці братської могили давньоруських воїнів, які загинули при обороні Путивля від монголо-татар у 1239 році.
Перед входом на Городок знаходиться будівля старої лазні, споруджена у 1910 р. Її архітектура має елементи готичного стилю і нагадує середньовічні феодальні замки і фортеці (напівкруглі вікна, стрілчасті арки тощо). П’ятнадцятиметрова восьмикутна башта з чотирма зубцями наверху є архітектурною домінантою споруди. Приміщення старої лазні планується реставрувати і влаштувати в ньому музей «Слова о полку Ігоревім».
Це майже все, що може побачити відвідувач цього історичного місця. Але ж культурна спадщина Київської Русі і доби пізнього середньовіччя заслуговує на більше. Є всі можливості перетворити Городок у справжній археологічний музей-заповідник.
- Карта м.Путивль
- Хрест на братській могилі
- Розкопки на Городку. 2006 р.
- Будівля старої лазні
- Пам ятник княгині Ярославні
