У 1503 році, згідно з договором укладеним між Великим князівством Литовським і Московською державою, Путивль перейшов під владу Москви. Після включення до складу Московії Путивльську землю почали заселяти етнічними росіянами – служивими людьми, донськими козаками та селянами, з внутрішніх районів країни. Метою переселення було створення на захопленій території опори для нової влади. Поселенців наділяли землями, бортними угіддями, які раніше належали сіврюкам – корінному народу Сіверщини.
У самих сіврюків такий розвиток подій викликав активний спротив, першим проявом якого стала еміграція чи не більшості місцевого боярства до Великого князівства Литовського. Ті хто залишився зазнавали утисків з боку московської влади. Зокрема з сіврюків лише незначна частина потрапила до складу служивого стану, більшість же зарахували до категорії державних селян і почали їх закріпачувати. Тому й не дивно, що під час вторгнення на початку XVII ст. до Московії військ Лжедмитрія І, сіврюки проявили своєрідний «сепаратизм», приєднавшись до них. Потім вони взяли активну участь в повстанні Болотникова 1606 –1607 рр. і мало не захопили Москву.
Після поразки повстання московська влада розгорнула репресії проти волелюбних сіврюків. Каральна операція, яка охопила майже весь повіт, призвела до розгрому деяких волостей. Опір сіврюків було зламано. З цього часу переселення вихідців з Московії стало масовим. Таким чином Путивль намагалися перетворити у «исконно русский город», який до початку XVI ст ні політично, ні етнічно не був російським. Пізніше такий метод російська влада застосовувала багато разів і в багатьох землях та країнах у процесі їх захоплення.
Євген МАЛИК – завідувач відділу пам’яткоохоронної роботи та археології ДІКЗ у м. Путивлі
