Ім’я Петра Максимовича Коренєва є дуже шанованим серед путивлян. У далекому 1919 році він став засновником і першим директором Путивльського краєзнавчого музею (зараз, філія Державного історико-культурного заповідника у м. Путивлі). З юнацьких років Петро Максимович писав картини, отримав професійну освіту у Московському училищі живопису, скульптури та зодчества та Петербурзькій академії художеств.  Спогади про його роботи і творчість збереглися тільки завдяки сучасникам митця та архівним відомостям. До недавнього часу ніхто з путивльських та регіональних музейних співробітників не мав уявлення про існування жодної картини П. Коренєва.

І ось – сенсаційна подія! З’ясувалось, що відреставрована у 2020 році картина з Лебединського міського художнього музею ім. Б.К. Руднєва – «Свята Анастасія» - належить пензлю Петра Максимовича Коренєва.

«Свята Анастасія» із лебединської колекції, відноситься до ранніх робіт художника. Написана у 1885 році для приватного замовника. Її розмір 88,5х67,5 см;  полотно, олія. Очевидно, саме в цей період Коренєв навчався в Московському училищі живопису, скульптури та зодчества.

Картина жодного разу не експонувалася та не була представлена публіці. Більше 100 років вона провела в музейному сховищі в очікуванні на реставрацію, що була проведена лише  в 2020 році на базі Харківської філії Національного науково-дослідного реставраційного центру України. Майже рік над її реставрацією працювала художник-реставратор станкового олійного та темперного живопису І категорії Олена Шутова.

Ближче познайомитися з роботою Петра Коренєва «Свята Анастасія», а також іншими живописними роботами кінця ХІХ століття, можна в Лебединському міському художньому музеї імені Б.К. Руднєва. Музей знаходиться за адресою: м. Лебедин, пл. Волі, 17, тел. 2-18-81.

Із статті  Андрія Гєльмінтінова, директора ЛМХМ

Народився Іван Тихонович 21 жовтня 1936 р. в с. Нова Слобода Путивльського району. Під час війни (1942) у п’ятирічному віці став свідком трагічного розстрілу жителів рідної Нової Слободи.

У 1944 – 1948 рр. навчався в Новослобідській школі, 1948 – 1951 рр. –  Бунякинській семирічці. У 1955 р. закінчив з відзнакою Путивльське педагогічне училище. Бажання присвятити своє життя вивченню стародавньої історії привело Чернякова на історичний факультет Одеського державного університету ім. Мечникова.

Тридцять років Іван Черняков жив і працював у Одесі. Ці роки були успішними у його науковій діяльності: видав близько 150 статей, монографію, науково-популярну книжку  і протягом усіх цих років без вихідних і відпусток кожний сезон проводив польові дослідження.

З 1976 до 1998 р. працював у Інституті археології АН УРСР.  І.Т. Черняков був членом-кореспондентом Українського комітету Міжнародної ради з питань пам’яток і визначних місць (ІКОМОС).

До наукових відкриттів Івана Тихоновича Чернякова належать: пам’ятки неолітичної культури Хаманжія та енеолітичної культури Гумельниця на лівобережжі Дунаю на території України  і Молдови, розробка теорії значення трипільської культури в історії стародавньої Європи, сотні розкопаних курганів, виділення окремої буджацької культури ІІІ тис. до н. е. Йому належить створення методів експериментальної археології та досліджень бронзоливарного виробництва у північному Причорномор’ї у ІІ тис. до н.е. Цей перелік можна продовжувати, адже серед майже 500 наукових робіт є такі, що висвітлюють питання історії античної, скіфської, сарматської, черняхівської та інших культур. Різні проблеми, різні історичні періоди, самобутній творчий підхід і чіткий, лише Чернякову притаманний стиль викладення матеріалу.

Іван Тихонович багато років працював над вивченням історії давнього Путивля. Результатом його багаторічної роботи стало видання у 2005 році книги “Путивль: На перепутьях истории Украины и России”. Ця праця, після книги І.М. Рябініна “История о Путивле, уездном городе Курской губернии”, найбільш ґрунтовно висвітлює історію Путивля від давнини до сьогодення.

І.Т. Черняков одним з перших дослідив династію путивльських князів, які близько 100 років займали київський великокняжий престол.  Крім того,  в різних наукових збірниках були опубліковані його статті ( у співавторстві з О. В. Сухобоковим та В. Н. Зоценко) про унікальну археологічну знахідку – свинцеву плиту початку XVII ст. з Путивля, Путивльський скарб 1910 р. срібних гривен, про археолога та історика з с. Нова Слобода  М.Ф. Берлинського, про історію горюнів тощо. Іван Тихонович був ініціатором проведення у 2009 р. науково-практичної конференції “Максим Берлинський – історик, педагог, релігійний діяч” у Державному історико-культурному заповіднику у м. Путивлі.

Іван Тихонович належав до плеяди видатних археологів України. Його ім’я та науковий доробок складають гордість української науки не лише в нашій державі, а і далеко за її межами.

Світла пам’ять про прекрасного ученого, великодушну та порядну людину назавжди залишиться в серцях друзів, колег і земляків з Путивльщини.

Щойно побачив світ черговий  номер газети «Місто Ярославни» (№ 3 (61) липень-вересень 2021 р.) Комунального закладу Сумської обласної ради «Державний історико-культурний заповідник у м. Путивлі». Слід зазначити, що  цей газетний номер - особливий, тому що час підготовки його до випуску прийшовся на святкування 30-ї річниці Незалежності України, про що свідчить логотип на першій сторінці, присвячений цій  історичній даті. Друга особливість – цей номер «Міста Ярославни» вперше, на відміну від газетних номерів попередніх  років, повністю надруковано в кольоровому варіанті, що значно прикрасило його художнє оформлення та поліграфічний вигляд.

Зі сторінок номеру, під рубрикою «Із глибини століть»,  читачі вже не один рік  дізнаються як успішно працює  влітку Путивльська археологічна експедиція, яка була створена в 2016 р. Інститутом археології НАН України та Державним історико-культурним заповідником. Вже п’ять польових сезонів провели археологи  з Києва, Харкова, Сум, Путивля та Охтирки під керівництвом Д.В. Каравайка, кандидата історичних наук,  по дослідженню пам’ятки національного значення – городища раннього залізного віку поблизу села  Ширяєве.

Глухівський Петропавлівський монастир на території Сумщини вважається справжньою духовною перлиною давньої Сіверської землі. Здавалося б, Петропавлівський монастир має відношення тільки до міста Глухова, оскільки називається «Глухівським». Однак, науково-публіцистична стаття «Глухівський Петропавлівський монастир і князі путивльські», що розміщена на сторінках цього номера, - це конкретні новоявлені дані та докази автора, путивльського протоієрея Олександра Чурочкіна, які дозволяють зробити висновок, що на ранніх етапах свого буття обитель святих Петра і Павлі мала тісні зв’язки з містом Путивлем і його округою.

«До вершин мовознавства» -  ювілейна стаття,  присвячена  видатному українському мовознавцю, доктору філологічних наук, професору Київського національного університету імені Тараса Шевченка - Костянтину Миколайовичу Тищенко,  уродженцю міста Глухова. Тридцятого липня цього року славетному науковцю України виповнилося 80 років від дня народження. А завершує  газетний номер стаття «Свята Анастасія» Петра Коренєва». Новина про відреставровану в 2020 році  картину із колекції Лебединського міського художнього музею, що належить пензлю митця  Петра Максимовича Коренєва, уродженцю Путивля і засновникові Путивльського краєзнавчого музею, стала справжньою сенсацією  для музейних працівників Сумщини. Газета «Місто Ярославни» розповсюджується безкоштовно. Зацікавлені історичним минулим Сумщини, можуть отримати цей номер  в Путивльському краєзнавчому музеї.